10 новорічних ялинок із різних матеріалів

День Святого Миколая в школі

З першим снігом і морозами приходять в Україну зимові свята. Найулюбленіше свято, якого чекає вся дітвора – день Святого Миколая.

День святого Миколая— це одне із самих світлих і радісних християнських свят, яке сповнене теплом, увагою та любов’ю, пов’язане з милосердям, співчуттям і щедрістю. В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

Рік за роком з краю в край

 Йде Угодник Миколай!

18 грудня Святий Миколай завітав до найменших учнів Личанівської загальноосвітньої школи з першим пухнастим сніжком і легеньким морозцем. Звуками веселих мелодій почалася концертна програма. Вчитель музики Валерій Антонович  та класовод Валентина Миколаївна  постаралися на славу! Дітки розповідали про історію улюбленого зимового свята, про Святого Благодійника, якого в народі іменують Великим Чудотворцем.         За традицією він прийшов з подарунками.  Роздаючи солодощі, Святий Миколай бажав дітям бути чемними, робити добро, не ображати нікого, не  сваритися.

"Свято Миколая вже прийшло до нас..."(відео)⇔

Всі добрі справи починаються з сімꞌї

Навчімось діти Богові молитись,

Навчімось Батька й Матір шанувати.

Тоді ніяке зло не зможе в Україні

Над нами і над нею панувати.

Такими прекрасними словами розпочалося родинне свято «Всі добрі справи починаються з сімꞌї» у Личанівській загальноосвітній школі, яке підготували учні 5 класу разом із класним керівником Любов Антонівною.

 Саме зі сім'ї, з родини іде у світ дитина і несе в нього своє серце, наповнене материнською добротою, любов'ю, відчуттям краси і справедливості. Важко переоцінити те, що у житті кожної людини та, особливо дитини, значить родина.   Зустрічали дітки своїх рідних та гостей, як і годиться у справжній українській родині – хлібом та сіллю. Впродовж свята лунали зворушливі слова, вірші та пісні про тепло сімейного вогнища, материнську любов та батьківське учіння.Нікого не залишили байдужим притчі, прислівꞌя, вислови  про родину. Свято стало яскравою сторінкою у житті шкільної родини і продемонструвало, що вихованці школи разом зі своїми батьками та вчителями відчувають себе справжніми українцями та патріотами, які примножують та збагачують культуру, звичаї й традиції свого народу. Справжня дитяча щирість, непідробні емоції та теплі слова зробили свято по-справжньому сімейним та затишним. Завдяки плідній праці класного керівника, її вдалій співпраці з учнями та батьками свято пройшло на високому рівні. І ця атмосфера надовго запам’ятається і самим діткам, і батькам.

З-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія – вечір та ніч проти тринадцятого грудня. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.

Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед дівчат та хлопців. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

Нещодавно і в нашій школі відбулися вечорниці на Андрія , які підготували учні 9 класу під керівництвом Папіжук Р.М.

Прийняла вечорниці дбайлива господиня та господар.  Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата. Очікуючи парубків, вони співали українських пісень, займалися приготуванням вечері. З гучними та веселими піснями на вечорниці прийшли  й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам.

Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів.

Але найурочистіший етап свята  – обряд «Кусання калити» головного атрибута  – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії.

Наприкінці свята учасники дійства пригощали присутніх в залі смачними варениками. 

От які гарні господині навчаються в Личанівській школі!.

  Андріївські Вечорниці продемонстрували, що сучасна молодь знає українські традиції, дотримується і поважає їх.

З родини йде в життя людина

Хочеться розпочати  словами  видатного педагога Василя Сухомлинського: «Сім'я – це цілюще джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави”. Сім’я була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.З сім’ї починається життя людини, саме в ній закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості. Через неї нащадкам передаються духовні цінності, життєвий досвід, трудові навички та національні традиції. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.  Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини.

Традицією у нашій школі стало проведення щорічних родинних свят. Ось і цієї пꞌятниці , 8 грудня відбулося  свято « З родини йде в життя людина»,яке підготувала класний керівник Ткачук Ірина Ігорівна.  В актовій залі зібралися найрідніші люди наших семикласників, які прийшли подивитися, якими ж дорослими, вправними і талановитими, стали їхні кровиночки. Впродовж  години зі сцени лунали теплі, щирі слова вдячності  рідним, виконувалися пісні , танці. Кожна дитина  з ніжністю та любовꞌю презентувала свою сімꞌю. Загалом свято пройшло дуже зворушливо. Адже воно зіткане з добра і щирості, ніжності, зворушливості. Бо воно – родинне, сімейне, разом з татами і мамами. А де тато і мама, де братики й сестрички, де дідусі й бабусі – там завжди весело, сонячно і затишно.

«Колесо історії крутиться невпинно, і от ми вже наблизилися до вісімдесят п’ятих роковин Голодомору, - чи не найбільшої  біди в історії України, однієї з найстрашніших трагедій в людській історії минулого століття. 25 листопада  в Україні день скорботи та пам’яті. Ми згадуємо всіх, хто втратив життя під час голодоморів у минулому столітті. То була жахлива сторінка для нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід Голодомору». Словами президента України Петра Порошенка розпочали ми  тематичну лінійку «Ці трагічні роки».

Сьогодні ми схиляємо голову перед пам’яттю наших загиблих співвітчизників. Що не роковини, то дедалі важче знайти очевидців трагедії, адже будь-кому з тих, хто на власні очі бачив те жахіття, далеко за дев’яносто. Тепер, це вже обов’язок молодшого покоління не дати згаснути пам’яті про Голодомор, дбайливо передати її наступним генераціям українців.  І щоб наші онуки та правнуки ніколи не забули, що тридцять другого року Господь послав Україні врожай - може не найщедріший, але достатній для того, щоб був і хліб, і до хліба. А голод же спричинив кремлівський антихрист, який забрав в мільйонів українців їжу та прирік мільйони українців на муки голодної смерті. 

Наше завдання - зберегти пам'ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам'ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього.

 Ми традиційно кожного року запалюємо свічки в пам'ять жертв Голодомору, передаючи цей вогонь пам'яті кожному. Вшанували  жертв Голодомору  загальношкільною хвилиною мовчання. Діти підготували плакати до цього дня.

Вшанувати невинні жертви трагедії, дбати про могили загиблих - обов’язок держави, суспільства, кожного, хто вважає Україну своєю Вітчизною.

Шкільний парламент чекає саме на ваші ідеї!

Шановні учні! Школа знову запросила вас у свої стіни. Для когось цей рік стане відкриттям, для когось фінішною прямою, а для когось - нагодою проявити себе. Ми центр учнівського самоврядування - шкільний парламент і педагог –організатор  - будемо раді почути ваші ідеї , побажання і пропозиції щодо покращення вашого навчання та дозвілля. Отож, запрошуємо до співпраці!Не втрачай свій час!Прояви себе!Зроби свою школу унікальною!!!

Школу називають другою домівкою. І це справді так. Адже саме тут ми проводимо значну частину часу, саме тут, по суті, ми і живемо своїм різноманітно-гамірним шкільним життям. Сюди приходимо малюками, крок за кроком піднімаємося своєрідними сходинками дитячої гри-подорожі "Первоцвіт", які ведуть у світ чарівного, прекрасного - у країну Знань. Тут проходить дитинство, юність. Тут ми вчимося дружбі і взаєморозумінню, самоповазі, відвертості, тут відкриваються наші душі і серця...Тому  і не дивно, що шкільні роки залишають найяскравіші хвилюючі спогади. Адже саме у школі формується наше "я", саме тут ми формуємося як особистості. Долаючи перші труднощі у школі ми  вчимося жити. Школа допомагає нам проявити себе, надихає до творчості. А наша Личанівська школа ще й вчить нас керувати державою.

Справді , наша школа це маленька шкільна держава "Шкільний парламент", у якій є свій президент і свій кабінет міністрів. Наше осереддя учнівської влади поділено на окремі міністерства, які мають свою ділянку роботи і підзвітні президенту. Це міністерство  Милосердя, міністерство культури і дозвілля, міністерство дисципліни та порядку, міністерство  цікавих та корисних справ, де виховуються справжні керівники, а в майбутньому  і президенти . Саме тут формуються майбутні керманичі шкіл, заводів, підприємств, а можливо, і всієї країни. Для того,щоб виявити і розвинути лідерські риси характеру,у нашій школі проводяться тренінги,бесіди, тести, а головне -нам дається реальна можливість побути керівником, щоб об ꞌєктивно оцінити свої можливості, накреслити можливі шляхи роботи над собою. У нашій маленькій державі ми не тільки навчаємось, але і готуємося до самостійного дорослого життя. Тут кожен може почуватися керівником, спробувавши себе і у ролі педагога(день учнівського самоврядування - перша пꞌятниця жовтня)

Після уроків усі ті,хто не бажає зупинятися на вивченні шкільної програми, можуть спробувати свої сили у шкільних гуртках. Це - Духовий оркестр, шаховий гурток, гурток загальної  фізичної підготовки., а також взяти участь у різноманітних акціях та виховних заходах!

Відтак , майбутній керівник опанує не лише усі необхідні науки,але також зможе проявити себе як творча особистість, розвиваючись всебічно. Головне вірити  у власні сили,бути налаштованим на успіх і працювати над собою. Тоді перешкоди  не здаватимуться такими маштабними, а підйоми будуть все частішими. Отож, дорогі друзі, вірте в успіх і йдіть до нього наполегливо. Пам ятайте, що життєва стежка,це як катання на велосипеді:якщо тобі важко, значить ти на підйомі. Успіхів вам!

Вибори президента

Сенс учнівського самоврядування в сучасній, демократичній школі полягає не в управлінні одних дітей іншими, а в навчанні всіх дітей основам демократичних відносин у суспільстві, у навчанні їх керувати собою, своїм життям в колективі.

Участь у самоврядуванні допоможе учням сформувати у себе навички демократизму, уміння самостійно діяти, нестандартно мислити, приймати рішення, здійснювати їх і нести відповідальність. 

Починаючи з 2009 року у нашій школі  щорічно проходять вибори до шкільного парламенту.Так і в цьому році нещодавно відбулися вибори президента. Відповідно до Положення про вибори учнівського самоврядування кандидатом на цю посаду міг стати будь-який учень школи 7-9 класів , який має авторитет у класі та школі. Активним виборчим правом були наділені учні  та педагоги школи. Підготовка до цього дійства  тривала два тижні.На пост президента висунули свої кандидатури учениця восьмого класу Дубенюк Богдана та учень  сьомого класу Слива Юрій, які підготували свої передвиборчі програми.Протягом тижня кандидати вели агітацію, намагаючись довести до кожного виборця свою програму, план дій на найближчий час, кожен хотів переконати в тому, що саме він зможе зробити шкільне життя більш демократичним, цікавим і змістовним. І ось настав день виборів.Всі учні,а також педагоги школи приймали активну участь у виборах.

Вибори пройшли дуже активно і цікаво. 

Після цього лічильна комісія підрахувала голоси.На урочистій загальношкільній лінійці  було проголошено президентом УС  - Дубенюк Богдану, яка урочисто присягнула "...всіма справами сприяти розвитку учнівського самоврядування, підносити авторитет закладу".

Вітаємо новообраного президента з перемогою, бажаємо їй впровадити політику демократичної, нової школи, політику знань, порозуміння та поваги, яка сприятиме демократизації та покращенню життя школи. Надіємось  вона виправдає наші сподівання - стане активним лідером, який буде жити житттям школи!

Зустріч їз учасниками АТО

Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали. Хтось бере у руки зброю і йде захищати рідну землю, а хтось допомагає фізично, фінансово чи морально. В прагненні підтримати наших відважних вояків єднаються і дорослі, і діти. Так у багатьох населених пунктах району, щоб віддячити своїм героям-землякам, організовують щирі, по-родинному теплі зустрічі.
З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни у  Личанівській школі  з нагоди Дня захисника України також   відбулася тепла зустріч з нашими земляками-воїнами АТО, які захищали кордони нашої держави. Ми радо вітали відважного захисника Лисенка Ярослава Петровича, а також мам наших героїв, учнів нашої школи - Безушкевича Сергія та Лебедя Юрія, які ,нажаль, не змогли прийти,оскільки знаходились на службі (Луцький прикордонний загін).
Зі словами подяки і гордості за наших земляків виступив директор школи М.С.Сосницький.

Учні підготували для гостей невеличкий концерт, за який отримали щирі аплодисменти. Ця зустріч нікого не залишила байдужим. Невідомо, скільки ще триватиме війна. Але ми маємо надію, що справедливість та мир знову запанують на просторах єдиної України!

Завершилася зустріч фотографією на пам`ять.