З-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія – вечір та ніч проти тринадцятого грудня. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.

Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед дівчат та хлопців. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

Нещодавно і в нашій школі відбулися вечорниці на Андрія , які підготували учні 9 класу під керівництвом Папіжук Р.М.

Прийняла вечорниці дбайлива господиня та господар.  Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата. Очікуючи парубків, вони співали українських пісень, займалися приготуванням вечері. З гучними та веселими піснями на вечорниці прийшли  й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам.

Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів.

Але найурочистіший етап свята  – обряд «Кусання калити» головного атрибута  – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії.

Наприкінці свята учасники дійства пригощали присутніх в залі смачними варениками. 

От які гарні господині навчаються в Личанівській школі!.

  Андріївські Вечорниці продемонстрували, що сучасна молодь знає українські традиції, дотримується і поважає їх.