10 новорічних ялинок із різних матеріалів

День Святого Миколая в школі

З першим снігом і морозами приходять в Україну зимові свята. Найулюбленіше свято, якого чекає вся дітвора – день Святого Миколая.

День святого Миколая— це одне із самих світлих і радісних християнських свят, яке сповнене теплом, увагою та любов’ю, пов’язане з милосердям, співчуттям і щедрістю. В Україні, за традицією, в цей день батьки вночі кладуть дітям подарунки під подушки, зберігаючи у таємниці свою причетність до подарунків, для того, щоб діти вірили у чудо, звершуване святим Миколаєм і вчилися милосердя в святого.

Рік за роком з краю в край

 Йде Угодник Миколай!

18 грудня Святий Миколай завітав до найменших учнів Личанівської загальноосвітньої школи з першим пухнастим сніжком і легеньким морозцем. Звуками веселих мелодій почалася концертна програма. Вчитель музики Валерій Антонович  та класовод Валентина Миколаївна  постаралися на славу! Дітки розповідали про історію улюбленого зимового свята, про Святого Благодійника, якого в народі іменують Великим Чудотворцем.         За традицією він прийшов з подарунками.  Роздаючи солодощі, Святий Миколай бажав дітям бути чемними, робити добро, не ображати нікого, не  сваритися.

"Свято Миколая вже прийшло до нас..."(відео)⇔

Всі добрі справи починаються з сімꞌї

Навчімось діти Богові молитись,

Навчімось Батька й Матір шанувати.

Тоді ніяке зло не зможе в Україні

Над нами і над нею панувати.

Такими прекрасними словами розпочалося родинне свято «Всі добрі справи починаються з сімꞌї» у Личанівській загальноосвітній школі, яке підготували учні 5 класу разом із класним керівником Любов Антонівною.

 Саме зі сім'ї, з родини іде у світ дитина і несе в нього своє серце, наповнене материнською добротою, любов'ю, відчуттям краси і справедливості. Важко переоцінити те, що у житті кожної людини та, особливо дитини, значить родина.   Зустрічали дітки своїх рідних та гостей, як і годиться у справжній українській родині – хлібом та сіллю. Впродовж свята лунали зворушливі слова, вірші та пісні про тепло сімейного вогнища, материнську любов та батьківське учіння.Нікого не залишили байдужим притчі, прислівꞌя, вислови  про родину. Свято стало яскравою сторінкою у житті шкільної родини і продемонструвало, що вихованці школи разом зі своїми батьками та вчителями відчувають себе справжніми українцями та патріотами, які примножують та збагачують культуру, звичаї й традиції свого народу. Справжня дитяча щирість, непідробні емоції та теплі слова зробили свято по-справжньому сімейним та затишним. Завдяки плідній праці класного керівника, її вдалій співпраці з учнями та батьками свято пройшло на високому рівні. І ця атмосфера надовго запам’ятається і самим діткам, і батькам.

З-поміж найбільших зимових свят, мабуть, найвеселішим та найочікуванішим було і залишається свято Андрія – вечір та ніч проти тринадцятого грудня. Саме тоді, за українським звичаєм, молодь збиралася в одній хаті на Великих Вечорницях і влаштовувала там усілякі дійства – починаючи ворожіннями та закінчуючи забавами і співами.

Власне, саме свято відзначається на честь апостола Андрія Первозданного, якого вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва. І хоча Андрій Первозванний – християнський святий, але народні звичаї та обряди мають древніше, дохристиянське походження, пов’язане з таємничими ритуалами любовної магії, які потім переродилися в усім відомі ворожіння, що були так популярні серед дівчат та хлопців. Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.

Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили.

Нещодавно і в нашій школі відбулися вечорниці на Андрія , які підготували учні 9 класу під керівництвом Папіжук Р.М.

Прийняла вечорниці дбайлива господиня та господар.  Як і годиться, першими до оселі завітали дівчата. Очікуючи парубків, вони співали українських пісень, займалися приготуванням вечері. З гучними та веселими піснями на вечорниці прийшли  й парубки, які принесли неабияку радість дівчатам.

Не забули дівчата й про ворожіння, які перейняли від своїх бабусь та матерів.

Але найурочистіший етап свята  – обряд «Кусання калити» головного атрибута  – символа Сонця, щастя, достатку, добробуту та надії.

Наприкінці свята учасники дійства пригощали присутніх в залі смачними варениками. 

От які гарні господині навчаються в Личанівській школі!.

  Андріївські Вечорниці продемонстрували, що сучасна молодь знає українські традиції, дотримується і поважає їх.

З родини йде в життя людина

Хочеться розпочати  словами  видатного педагога Василя Сухомлинського: «Сім'я – це цілюще джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави”. Сім’я була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.З сім’ї починається життя людини, саме в ній закладаються основи виховання та формування майбутньої особистості. Через неї нащадкам передаються духовні цінності, життєвий досвід, трудові навички та національні традиції. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.  Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини.

Традицією у нашій школі стало проведення щорічних родинних свят. Ось і цієї пꞌятниці , 8 грудня відбулося  свято « З родини йде в життя людина»,яке підготувала класний керівник Ткачук Ірина Ігорівна.  В актовій залі зібралися найрідніші люди наших семикласників, які прийшли подивитися, якими ж дорослими, вправними і талановитими, стали їхні кровиночки. Впродовж  години зі сцени лунали теплі, щирі слова вдячності  рідним, виконувалися пісні , танці. Кожна дитина  з ніжністю та любовꞌю презентувала свою сімꞌю. Загалом свято пройшло дуже зворушливо. Адже воно зіткане з добра і щирості, ніжності, зворушливості. Бо воно – родинне, сімейне, разом з татами і мамами. А де тато і мама, де братики й сестрички, де дідусі й бабусі – там завжди весело, сонячно і затишно.

«Колесо історії крутиться невпинно, і от ми вже наблизилися до вісімдесят п’ятих роковин Голодомору, - чи не найбільшої  біди в історії України, однієї з найстрашніших трагедій в людській історії минулого століття. 25 листопада  в Україні день скорботи та пам’яті. Ми згадуємо всіх, хто втратив життя під час голодоморів у минулому столітті. То була жахлива сторінка для нашого народу. Мільйони невинно загублених життів та скалічених доль, безлюдні села, страх у людських душах - ось чорний слід Голодомору». Словами президента України Петра Порошенка розпочали ми  тематичну лінійку «Ці трагічні роки».

Сьогодні ми схиляємо голову перед пам’яттю наших загиблих співвітчизників. Що не роковини, то дедалі важче знайти очевидців трагедії, адже будь-кому з тих, хто на власні очі бачив те жахіття, далеко за дев’яносто. Тепер, це вже обов’язок молодшого покоління не дати згаснути пам’яті про Голодомор, дбайливо передати її наступним генераціям українців.  І щоб наші онуки та правнуки ніколи не забули, що тридцять другого року Господь послав Україні врожай - може не найщедріший, але достатній для того, щоб був і хліб, і до хліба. А голод же спричинив кремлівський антихрист, який забрав в мільйонів українців їжу та прирік мільйони українців на муки голодної смерті. 

Наше завдання - зберегти пам'ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам'ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього.

 Ми традиційно кожного року запалюємо свічки в пам'ять жертв Голодомору, передаючи цей вогонь пам'яті кожному. Вшанували  жертв Голодомору  загальношкільною хвилиною мовчання. Діти підготували плакати до цього дня.

Вшанувати невинні жертви трагедії, дбати про могили загиблих - обов’язок держави, суспільства, кожного, хто вважає Україну своєю Вітчизною.