Щороку 22-го січня в Україні святкують День Соборності.

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

            В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній.

           Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 10 листопада того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.

           Урочистий Акт Злуки розпочався 22 січня 1919р. о 12.00 на Софіївському майдані, де зібралися десятки тисяч киян. В присутності іноземних дипломантів держсекретар Л. Цегельський передав голові Директорії В. Винниченкові Грамоту-ухвалу УНР. Було зачитано універсал, в якому проголошено про з'єднання Західно - Української Народної Республіки з Українською (Придніпрянською) Народною Республікою в одну суверенну Народну Республіку. Від нині злилися в одно Галичина, Буковина, Закарпаття, Придніпрянська Україна в одну Велику Україну.

            На жаль, це об’єднання виявилось нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так, що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав. А методи, якими було здійснене нове об’єднання “сходу” і “заходу” в 1939 році, полишили в думах мільйонів українців    незагоєні рани.

           Ці вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. Отож зрозуміло, чому однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме 21 січня 1990 р., став “живий ланцюг” між Києвом і Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України.

З метою  формування національної свідомості школярів, виховання у них почуття патріотизму та з нагоди відзначення  Дня Соборності України в школі була проведена лінійка пам'яті «Україна – єдина соборна держава»,яка закінчилася зворушливим виконанням Гімну України. Тримаючись за руки, учні та вчителі об’єдналися в живий «Ланцюг єдності».

 У світлі політичних подій, що відбуваються в Україні, бойових дій на Сході –наші учні налаштовані патріотично, вони проти розділення України і за об’єднану вільну Україну.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.  

Новорічне свято – це, без сумніву, довгоочікувана казка для всіх дорослих і дітей. Наприкінці грудня у нашій школі  відбулася низка цікавих Новорічних дійств.

Напередодні всі учні школи дружно готувалися до них: прикрашали школу сніжинками та гірляндами, власноруч виготовляли новорічні іграшки, ялинки, малювали малюнки, плакати, розучували вірші, пісні, новорічні вітання.

А 28 грудня відбувся новорічний ранок для учнів школи. Новорічна пригода, якою розпочався ранок, заінтригувала усіх своєю таємничістю і бурхливістю розгортання подій. Діти мали можливість грати улюблені ролі, перевтілитися в казкових героїв, водити хороводи кругом ялинки, співати, танцювати і отримувати подарунки від Діда Мороза і Снігурки. Новорічне   свято додало гарного настрою не тільки учасникам, а й усім присутнім.

Завершився ранок новорічною концертною  програмою. Вишукані новорічні костюми, гарний настрій учасників і глядачів стали запорукою успіху. Проведене в школі новорічне свято стали чудовим завершенням навчального семестру, а також сприяли гарному настрою всіх школярів і вчителів у переддень Нового 2018 року.

«Вишивка –святиня й скарб народу»

Із знання свого родоводу, історії рідного краю починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка – все це родовідна пам'ять, наша історія, наші символи.

Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання.

26 грудня з метою ознайомити учнів з традиціями рідного краю, розширити уявлення про вишивку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці; почуття національної гордості; сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення було проведено  свято«Вишивка –святиня й  скарб народу». Даний виховний захід поведе всіх у чарівний світ вишивки. Розпочалося свято із зворушливого танцю діток з рушничками. Зі сцени лунали зворушливі пісні, вірші, а також сценки.  Дуже багато цікавої та корисної інформації озвучили діти. А на завершення  під звуки пісні «Нам треба вишити рушник…» діти оточили всіх присутніх рушничками єднання.

Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.